Підлітковий період - один з найважчих як у житті самої людини, так і в житті її батьків. Юнацький максималізм, перше кохання та критичне бажання заперечувати все, що радять старші. На цьому тлі між батьками та дітьми часто виникають непорозуміння, що, звісно, впливає на освітній процес. Ви вирішуєте, що дочці або синові потрібно отримати середню освіту у Великобританії, а вона (він) погоджується тільки на Канаду (якщо взагалі не виявляє бажання залишитися вдома). І, чесно кажучи, подібні розбіжності – тільки вершина айсберга. Як же зберігати хороші взаємини з дитиною? Спробувати її зрозуміти. Для цього хочемо поділитися з Вами деякими особливостями мислення підлітків. Ці знання допоможуть запобігти небажаним конфліктам.
1. Критичний період розвитку людини
Віковий проміжок від 11 до 19 років вважається критичним у житті людини. І справа тут не тільки у зовнішності – найпомітнішій ознаці «дорослішання». Хоча наш мозок і змінюється протягом усього життя, саме юність стає моментом різкого стрибка в його розвитку. На тлі таких змін (як фізіологічних, так і моральних) підліток стає украй сприйнятливим. І, незважаючи на те, що «діти для батьків діти навіть у сорок років», іноді дорослі забувають про беззахисність юного створіння. На жаль, багато моральних травм, які ми отримуємо в юнацький період, мають колосальний вплив на подальше становлення особистості. Будьте обережними і делікатними. За цією неголеною бородою або короткою спідницею ховається дуже вразливе нутро.
2. Формування нейронних зв'язків
Помилково припускати, що сплеск формування нейронних зв'язків характерний лише для немовлят. Беззаперечно, за перші три роки життя ми здобуваємо величезну кількість нових навичок: вчимося сидіти, ходити, говорити, дізнаємося призначення та найменування предметів, які нас оточують, тощо. Однак дослідження, опубліковане у Nature Neuroscience в далекому 1999 році, наочно показало, що в житті людини є ще один період активного утворення нейронних зв'язків, який настає безпосередньо перед статевим дозріванням – у 11-12 років. Якщо вірити вченим, то оволодіння новими навичками у цей період відбувається за схемою «пан або пропав» (сумнозвісний юнацький максималізм). Поступове зниження імпульсивності відбувається до 25 років, коли людина вже більш-менш зміцнює життєву позицію і отримує якусь стабільність.
3. Нові мислиннєві навички
Паралельно з ростом тіла відбувається наростання і мозкової тканини. Цьому зокрема сприяє необхідність самостійно приймати рішення. Правда, враховуючи, що більшість з цих рішень приймаються під впливом лімбічної системи (сукупність ряду структур головного мозку, які беруть участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, емоцій, пам'яті, сну, бадьорості тощо), то говорити про раціональність і обґрунтованість мислення у цей період не завжди доречно. Тобто дитина вже починає приймати рішення, навіть аргументувати свій вибір, але, на жаль, раціо у цьому задіяне досить опосередковано. Що робити батькам? Намагатися не втрачати власний тверезий розум і не відповідати на емоції емоціями.
4. Підліткова дратівливість
Саме у підлітковому віці нам доводиться зустрічатися з цілою купою нової інформації, навичок, потреб і обов'язків. Крім того, настає період активної соціалізації, що створює додатковий пресинг на дитину. Зрозуміло, що впоратися з таким натиском виходить не завжди. На кого скинути негативні емоції? Звичайно, на батьків (вони хоча б здачі не дадуть). Конфлікт виступає для них певним способом самовираження, а тому в цей момент здатність чути, а тим більше, прислухатися до чужої думки вкрай притуплюється. У такі моменти діти якраз і потребують неупередженості дорослого мозку, який проігнорує наплив емоцій і намагатиметься виявити суть проблеми.
І пам'ятайте: чим більше Ви кричите і обурюєтесь, тим більшою буде спокуса Вам заперечувати.
5. Надмірна емоційність
Причини тут суто фізіологічні. Як вже згадувалося, у підлітковому віці особливо активно починає розвиватися лімбічна система. Крім контролю емоцій, вона сприяє регуляції й інших критично важливих життєвих процесів: контроль рівня цукру, частоти серцебиття, формування спогадів тощо. Також важливо розуміти, що одна з частин лімбічної системи – мигдалеподібне тіло – відповідає за зв'язок між сенсорикою (інформація, що одержується через різні органи чуття) та емоційними реакціями. Час активного розвитку цього органу збігається з гормональними сплесками, що стає причиною агресивності, необґрунтованого страху, гніву. Згодом керувати діяльністю цієї системи починає більша кількість ділянок головного мозку. Відповідно, емоційність йде на спад.
6. Постійні посиденьки з друзями
Поява здатності до абстрактного мислення, крім позитивних сторін, породжує і ряд проблем. Наприклад, підліток починає перейматися думкою оточуючих про себе. Закономірно, що з'являється бажання здаватися кращим, отримувати схвалення з боку однолітків. Часто батьки вкрай обурені тим фактом, що їхнє дитя починає затримуватися після навчання і постійно пропадати з сумнівними товаришами. Безумовно, певним чином контролювати коло спілкування варто, але ні в якому разі не перешкоджати комунікації. Під час «нескінченних гулянь» підліток освоює найбільш важливі навички соціалізації, які неодмінно стануть у нагоді в дорослому житті.
7. Схильність до ризикованої поведінки
Процеси прискорення у мозку підлітка проходять набагато активніше, ніж процеси гальмування. При цьому вони потребують більшої «дози» збудників, ніж дорослі. Надати таку «дозу» можуть різні ризиковані дії. Якщо ж ризик супроводжується обіцянкою про можливу нагороду, то ефект задоволення подвоюється. Все це стає підставою для прагнення підлітків брати участь у різноманітних сумнівних заходах, спробувати сигарети, наркотики, алкоголь. Після 17 років на зміну імпульсивному мисленню приходить «перспективне»: люди поступово починають осмислювати наслідки своїх дій, можливі негативні результати. Потреба «покрасуватися» перед оточуючими відступає, як і потреба у постійній дозі адреналіну.
8. Батьки, як і раніше, важливі
Як би вони не намагалися зображати з себе "дорослих і незалежних», вони все ще потребують Вашої підтримки й опіки. Дослідження показує, що 84% підлітків високо цінують своїх матусь, 89% – тат. Більш ніж три чверті підлітків люблять проводити час зі своїми батьками; 79 % – розмовляти з мамою, а 76 % – з татом. Уявна автономність зникає у разі будь-якої більш-менш критичної ситуації. Якщо у Вас вже був досвід, наприклад, відправлення дитини у мовний табір за кордоном, то Ви розумієте, про що йде мова. Ми вже більше 20 років займаємося освітою за кордоном, тому з подібним зустрічалися не раз. Потрапляння до незнайомого середовища породжує думку «а як же вдома добре» і змушує дитину (принаймні в перші дні) частенько телефонувати батькам. Тому не варто вести себе з підлітком відповідно до моделі абсолютно дорослих взаємин. А також намагайтеся утримуватися від постійних повчань. Необхідно стати правильним прикладом для своїх дітей, показувати їм, яким чином можна подолати ті чи інші життєві ситуації, служити незмінним джерелом підтримки і опори.
9. Сон надзвичайно важливий
Як показують дослідження, сучасні підлітки виділяють на сон значно менше часу, ніж їхні однолітки буквально двадцять років тому. А недосипання, як відомо, накопичується. Біоритми в підлітковому віці трохи зміщуються, а тому бажання лягти спати пізніше, з точки зору біології, цілком виправдане. Правда, при такому розкладі і вставати потрібно пізніше, що неможливо, враховуючи хоча б графік шкільних занять. Таким чином, організм слабшає, сил на боротьбу зі стресом не вистачає. Це стає причиною поганого настрою, дратівливості, неуспішності за багатьма показниками. Таким чином, іноді «нелюбов до батьків» може бути наслідком банальної виснаженості.
10. Самоідентифікація.
Саме у підлітковому віці нас вперше починають хвилювати одвічні питання буття. Хто ми, звідки взялися, у чому наше життєве призначення? Ми починаємо пов'язувати себе з навколишнім світом, відчувати себе його вагомою частиною. Втім, життєвого досвіду поки не вистачає. Підлітки ще не мають належної практики у розпізнанні підлабузництва і правди, докору і спроб допомогти. Пов'язано це з вищезазначеними фізіологічними змінами. Завдання батьків у цей момент – ненав'язливо підштовхнути і непомітно направити. Не варто давати прямі відповіді на запитання (все одно вони радше за все не сприймуть їх або сприймуться неправильно). Дайте можливість підлітку зробити деякі помилки, це навіть корисно. Головне – не випускати ситуацію з-під контролю та вміти вчасно відкоригувати дії дитини.
Шукали натхнення тут.
