Провідний світовий сектор вищої освіти перебуває під загрозою із-за жорстких імміграційних заходів уряду

Яку продукцію і послуги буде продавати Великобританія після Брекситу? Автомобільні експортери побоюються за своє майбутнє за межами єдиного ринку ЄС та європейського митного союзу. Фінансові установи говорять про свій відхід в Нью-Йорк або переміщення у Франкфурт, у разі якщо вони втратять своє право на отримання паспорта ЄС.

На щастя, у Британії досі є провідна експортна індустрія: вища освіта – це цінний актив, коли чверть світового населення говорить англійською мовою, ще мільйони вивчають його, і багато хто хоче навчатися за межами своєї країни. Враховуючи стрімке падіння фунта, освіта виглядає особливо привабливо.

Або продовжувала б так виглядати, якби минулого тижня консервативний уряд Терези Мей не прийняв згубне рішення щодо життєво важливого бізнесу Великобританії. Ембер Радд, міністр внутрішніх справ, повідомила на конференції консервативної партії, що уряд розглядає дворівневу систему отримання студентської візи, щоб переконатися в тому, що британські університети, які є одними з кращих в світі, можуть залучити найкращих ... в той же час націлився на посилення правил для студентів курсів нижче рівнем.

Пояснення для тих, хто не знайомий з класовою структурою університетів Великобританії - існують дві великі групи. Перша група це університети, які завжди називали себе "університетами", куди входять дослідницькі університети Russel Group. Ця група може похвалитися такими зірками у складі як Оксфорд, Кембридж і Лондонського Імперіал коледж.

І є інша група університетів, які раніше називалися "політехнічним коледжами", але починаючи з 1992 року, їм теж було дозволено називати себе "університетами". Саме те, що пропонують ці університети місіс Радд, судячи з усього, відносить до "рівня нижче".

Нік Тімоті, глава адміністрації Терези Мей, стверджував рік тому, що уряд повинен дозволити іноземним студентам приїжджати до Великобританії, щоб навчатися в університетах Russell Group, в той же час дотримуючись більш жорсткої політики для тих, хто хоче вчитися в "менш престижних" університетах.

Твердження, що нові університети недостатньо гарні, дуже популярне серед тих, хто ніколи в них не навчався, не викладав або не відвідував (хоча вони і називаються "новими", багато з них існують вже дуже давно). Ті, хто стикався з цими університетами знають, що, незважаючи на те, що там є і курси нижчого рівня - які є також і в старих університетах - колишні політехнічні коледжі мають і сильні сторони. До них можна віднести і те, що вони пов'язують студентів з роботодавцями вже на ранніх стадіях навчання, багато з цих студентів підтримують економіку майбутнього, починаючи приносити користь країні відразу після закінчення університету.

Ці установи також стежать за тим, щоб викладання було на належному рівні і забезпечують хорошу підтримку студентам з менш привілейованих верств.

Якщо місіс Мей, буде слідувати своїм словами "кожній людині - незалежно від її походження або походження її батьків – дається шанс бути тим, ким вона хоче", вона має звернути увагу на університети, які роблять дуже багато, щоб підняти людей по суспільній драбині. Згідно асоціації сучасних університетів MillionPlus, дві третини студентів приходять з сімей з більш низькими доходами. Соціальна мобільність, про яку твердять консерватори в основному відбувається в нових університетах.

Іноземні студенти грають вирішальну роль для місії таких університетів: 10 відсотків студентів та 29 відсотків аспірантів приходять з-за меж Великобританії. Створення для них більш важких умов отримання візи (а університети кажуть, що існуючий візовий режим вже "відсіває" іноземних студентів) поставить під загрозу існування багатьох їх курсів, а також робочі місця, як викладачів, так і не академічного персоналу.

Нові університети - це не єдиний сектор під атакою. Крім того, уряд хоче посилити візовий режим для тих, хто приїжджає до Великобританії, щоб вивчати англійську мову. Це пов'язано з кількома фіктивними мовними школами, багато з яких уряд справедливо закрив.

І тим не менше, серед них є багато гідних. Згідно зі звітом на замовленням English UK, асоціації мовних центрів, існує понад 550 акредитованих і надійних навчальних центрів англійської мови у Великобританії, в тому числі приватні і державні школи, коледжі з підготовки до університету, університети та літні табори в Англії. З більш ніж 1,4 млн студентів, які вивчали англійську мову за межами своєї країни в 2014 році, більше третини приїхали до Великобританії, витративши при цьому 1,2 млрд фунтів на навчання мови, проживання та щоденні витрати.

Чому уряд так вперто не помічає збитків, які спричинить відмова від цих студентів? Тому що уряд наполягає на розгляді студентів як іммігрантів і на скороченні кількості іммігрантів. Місіс Мей відмовилася розглядати студентів поза імміграційної статистики, коли вона була міністром внутрішніх справ і навряд чи зробить це в якості прем'єр-міністра, незважаючи на те, що опитування громадської думки показують, що більшість британців не вважають студентів іммігрантами і дуже раді, що вони приїжджають.

Якщо Великобританії більше не потрібні студенти для університетів або мовних шкіл, є інші країни, яким вони потрібні. І це не тільки традиційні конкуренти Великобританії серед англомовних країн, такі як США, Канада та Австралія, які візьмуть їх з розпростертими обіймами. Університети від Нідерландів до Китаю пропонують курси навчання англійською мовою. Та й взагалі, відвідувати школи англійської мови можна практично скрізь.

Багато університетів за кордоном побоювалися, що послаблення фунта дасть освіті у Великобританії конкурентну перевагу. Вони, безсумнівно, сприймуть самосаботаж британського уряду, як найкращу новину за останні роки.

За матеріалами: Financial Times