Що таке Google для сучасного школяра? Порятунок, безкрайні простори, де можна знайти будь-яку інформацію. Більше не потрібно перечитувати сотні книг, сидіти в бібліотеках або розпитувати старших товаришів. Достатньо лише правильно сформулювати запит і перед очима з'являються сотні рядків з усіма необхідними фактами і відомостями. «Як відбувається вступ до школи за кордоном?» Переходимо за посиланням і та-дам – ми вже експерти у сфері, про яку ще п'ять хвилин тому абсолютно нічого не знали.
Слово «гуглити» міцно закріпилося у нашому лексиконі, а уявити своє життя без цієї пошукової системи вже практично неможливо. Але чи так усе просто? Чим можуть обернутися нескінченні пошуки у мережі? Як Google впливає на підлітків?
1. Google створює ілюзію постійної доступності інформації.
Школярі не прагнуть запам'ятовувати інформацію, адже її можна просто прогуглити. Це простіше. У кожного сучасного підлітка під рукою неодмінно є смартфон, планшет або ноутбук. У будь-якій незрозумілій ситуації звертаємося до пошукової системи. Отримали питання – знайшли відповідь. Тому вчені погоджуються, що Google має негативний вплив на мотивацію учнів до запам'ятовування інформації. Більш простий приклад, що підтверджує сумну закономірність, можна спостерігати у Facebook або Skype. Нехай далеко не весь список контактів можна назвати «близькими друзями», але в більшості своїй це саме ті люди, з якими ведеться постійна комунікація. Незважаючи на це, ми навіть не намагаємося запам'ятовувати дати всіх днів народжень. Впевненість у тому, що перед нами вистрибне заповітне віконце, нівелює необхідність тримати ці дати у голові. Як стверджують дослідники, нам легше запам'ятати, де шукати інформацію, а не саму її суть.
2. Обсяги інформації занадто великі.
Скільки посилань зазвичай видає Google за запитом? Мільйони! Звісно, перечитати все це неможливо. Рядові користувачі, зазвичай, обробляють близько 10 посилань, при цьому концентрації і належної уваги вистачає тільки на 5. Як це проявляється під час навчання? Інформація копіюється чарівним поєднанням клавіш «Ctrl C – Ctrl V». Потім школярі просто скидають її в один файл, сподіваючись коли-небудь (а, може, вже і на самому занятті) виділити основні тези. На уроці все зачитується з аркуша. І варто студенту повернутися на місце, все вищесказане спокійненько забувається. На жаль, типова проблема для наших навчальних закладів. У школах за кордоном до копіпасту ставляться дуже суворо. Завдяки цьому діти вчаться критично мислити, самостійно аналізувати факти, вибудовувати їх у логічний ланцюжок, а потім аргументувати та захищати власну думку.
3. Надмірна довіра результатам пошуку.
Наскільки інформація, знайдена в мережі, достовірна? У більшості статей не вказаний ні автор, ні джерело. Тому незрозуміло, кому ми віримо, чиєю думкою оперуємо, на підставі чого будуємо висновки і докази. Хто знає, чи була ця інформація написана «з голови», завдяки містичному натхненню або переписана з доладньої енциклопедії? Тим не менше, школярі часто аргументують свою думку саме статтями з Google. В принципі, зрозуміти їх можна: ну не здатні ж десятки людей писати всякі дурниці (якщо простежити контент, то часто статті на різних сайтах відрізняються тільки прийменниками, у кращому випадку – є якісним рерайтом). Людська психологія влаштована таким чином, що визнавати власні помилки досить важко, особливо у підлітковому віці. Звичайно, відстоювати власну думку – навичка чудова, корисна для життя. Але, на жаль, іноді використання неперевіреної інформації може обернутися чимось більш серйозним, ніж суперечка з учителем. А якщо інформація виявиться зовсім вже абсурдною, це може стати підставою для глузувань зі сторони однолітків. Як кажуть: «Довіряй, але перевіряй!»
4. Погіршення сприйняття усної інформації.
Навіть незважаючи на появу різних пошуковиків-помічників, що керуються голосом (типу Siri), інформація у пошуковику візуальна, а не аудіальна. Тобто ми швидко переглядаємо її очима, вирішуючи, що відсіяти, а що взяти «для себе». А коли ж хтось промовляє ту ж інформацію, мозок потрапляє у скрутну ситуацію. Будь-які навички вимагають практики. Виділяти головне з того, що написано, він навчився, а от із того, що почуто – ні. У зв'язку з цим у школярів нерідко з'являються труднощі на уроках. Учитель веде свій довгий монолог про дроби, будову організму або хімічні реакції. Якщо слова підкріплюються візуальним матеріалом, то замітки в зошиті можна зробити звідти. У школах за кордоном наочним матеріалам приділяється особлива увага, на це (що виправдано) виділяються кошти. А ось якщо інформація тільки розповідається, замітки, зроблені під час класної роботи, можуть обмежитися зазначенням теми.
5. Google вирішує за нас.
Кожна людина, вводячи запит у пошуковий рядок, впевнена, що результати, які видаються, залежать виключно від нашого вміння цей самий запит сформулювати. А от і ні. Не даремно існує ряд семінарів і шкіл з SEO (Search Engine Optimization). Оформлюючи тексти належним чином, автори змушують Google піднімати рейтинги сайтів. Тобто мережа сама вирішує, яким відповідям надавати пріоритет. Гортати десять-двадцять пошукових сторінок немає ні часу, ні бажання. Тому обробляються тільки перші дві або три сторінки. Чи справді саме там зібрані "всі вершки"? Не факт. Просто хтось більш якісно вміє оптимізувати дані.
Втім, це зовсім не означає, що Google – це всесвітнє зло, яке варто виключити зі свого життя. Інформація, зібрана тут, дійсно спрощує життя. Наприклад, відправляючи дитину отримувати середню освіту за кордоном, Ви будете почувати себе набагато комфортніше, попередньо прочитавши десятки позитивних відгуків від інших батьків. На жаль чи на щастя, процес нашого занурення у віртуальний світ незворотній. Головне - не дозволити повного відходу від реальності.
